Тріади Деберейнера: елементи, що йшли трійками

Тріади Деберейнера — це групи з трьох хімічно подібних елементів, у яких атомна вага середнього елемента приблизно дорівнює середньому арифметичному двох інших. Німецький хімік Йоганн Вольфганг Деберейнер описав їх 1829 року, і вони стали одним із найраніших свідчень того, що властивості елемента пов’язані з його атомною вагою.

Хто такий Йоганн Деберейнер?

Йоганн Вольфганг Деберейнер (1780–1849) був німецьким хіміком, який навчався на фармацевта, перш ніж стати професором хімії в Єнському університеті. Його також пам’ятають за лампу Деберейнера 1823 року — ранню запальничку, в якій струмінь водню спалахував при контакті з платиною, — одне з перших практичних застосувань каталізатора.

Підказка від стронцію

1817 року Деберейнер помітив дещо цікаве про стронцій. Його атомна вага припадала майже точно посередині між вагами кальцію та барію, і його хімія теж була посередині: ці три метали утворюють подібні сполуки, а поведінка стронцію розташована між поведінкою двох його родичів. Але з одним прикладом це легко могло бути збігом.

Тріади 1829 року

1829 року Деберейнер опублікував ширшу версію ідеї. Він описав кілька груп із трьох, або тріад, у яких елементи хімічно подібні, а середня атомна вага близька до середнього двох крайніх. За сучасними атомними вагами закономірність легко перевірити. Кальцій (40,1), стронцій (87,6) і барій (137,3): середнє кальцію та барію — 88,7, що близько до стронцію. Хлор (35,5), бром (79,9) і йод (126,9): середнє двох крайніх — 81,2. Літій (6,9), натрій (23,0) і калій (39,1): середнє — 23,0, майже точно вага натрію. Сірка, селен і телур утворювали четверту тріаду.

Фізичні властивості йшли в тому самому порядку. Хлор — газ, йод — тверда речовина, а бром, відкритий лише за три роки до того, — рідина між ними; колір цих трьох галогенів темнішає, а їхня активність знижується в тій самій послідовності.

Що показали тріади

Тріади були одним із перших доказів того, що атомна вага пов’язана з поведінкою елемента. Вони також показали, що елементи належать до природних родин. Кожна з тріад Деберейнера досі стоїть разом в одному стовпчику сучасної таблиці: лужні метали в групі 1, лужноземельні метали в групі 2, халькогени в групі 16 і галогени в групі 17.

Сьогодні ми бачимо, чому середні значення працюють. Три члени кожної тріади рівномірно розташовані за атомним номером: літій, натрій і калій відстоять на 8 місць, а члени інших тріад — на 18 місць, тож їхні атомні ваги зростають приблизно рівними кроками.

Межі тріад

Тріади не могли впорядкувати більшість елементів. З понад 50 елементів, відомих 1829 року, лише близько дюжини акуратно вкладалися в групи по три, а Деберейнер не запропонував способу поєднати одну тріаду з іншою чи розмістити решту елементів. З погляду сучасних даних правило також не виконується всередині родин: фтор, хлор і бром — усі галогени, проте атомна вага хлору (35,5) далека від середнього значення фтору та брому (49,5).

Пізніші хіміки, серед них Леопольд Гмелін і Жан-Батист Дюма, знайшли більше родин і числових закономірностей, але повна система мусила чекати, поки в 1860-х роках з’явилися надійні атомні ваги.