Джон Ньюлендс і закон октав

Закон октав — це спостереження Джона Ньюлендса 1865 року, що коли елементи перелічити за атомною вагою, кожен восьмий елемент має властивості, подібні до першого, як восьма нота музичної гами. Спершу його відкинули, але він став важливим кроком до періодичної таблиці, а 1887 року Королівське товариство відзначило Ньюлендса медаллю Деві.

Хто такий Джон Ньюлендс?

Джон Александер Рейна Ньюлендс (1837–1898) народився в Лондоні й навчався в Королівському хімічному коледжі. Його мати мала італійське походження, і 1860 року він поїхав до Італії, щоб воювати добровольцем у військах Джузеппе Гарібальді в кампанії за об’єднання країни. Повернувшись до Лондона, він працював хіміком-аналітиком, а згодом хіміком у цукрорафінадній промисловості.

Кожен восьмий елемент

У серії коротких статей у журналі Chemical News, починаючи з 1864 року, Ньюлендс розташував відомі елементи за зростанням атомної ваги й дав кожному порядковий номер. У серпні 1865 року він вказав, що елементи зі схожими властивостями мають тенденцію з’являтися через сім місць. Літій мав номер 2, натрій 9, а калій 16; такий самий інтервал пов’язував фтор і хлор, а також магній і кальцій. Оскільки кожен восьмий елемент відлунював першим, він порівняв закономірність з октавою в музиці й назвав її законом октав.

Тепер ми знаємо, чому підрахунок дав вісім. Благородні гази ще не були відкриті, тому кожен ряд легких елементів мав сім членів, а восьмий елемент починав наступний ряд.

Холодний прийом

1 березня 1866 року Ньюлендс представив свої ідеї Хімічному товариству в Лондоні. Слухачі не були переконані. Один із присутніх, фізик Джордж Кері Фостер, запитав, чи пробував Ньюлендс розташувати елементи в алфавітному порядку, натякаючи, що майже будь-яке розташування дасть випадкові збіги. Товариство відмовилося публікувати статтю, пояснивши, що не друкує суто теоретичних робіт.

Де октави пішли не так

У критиків були реальні підстави для сумнівів. Закономірність добре виконувалася для легких елементів до кальцію включно, але далі вона розпадалася: залізо опинилося в одному рядку з киснем і сіркою, а кобальту й нікелю довелося ділити одне місце в родині фтору та хлору. У кількох місцях Ньюлендс втискав два елементи в одну позицію, а в його таблиці не лишалося порожніх місць для елементів, що ще мали бути відкриті. Коли з’явився наступний новий елемент, йому не було куди стати.

Нарешті визнання

Після того як періодична таблиця Менделєєва 1869 року здобула визнання, Ньюлендс стверджував, що він першим помітив періодичну закономірність, а 1884 року зібрав свої статті в книгу, щоб обґрунтувати це. Королівське товариство, яке 1882 року спільно присудило медаль Деві Менделєєву та Лотару Мейєру, 1887 року нагородило тією самою медаллю Ньюлендса за відкриття періодичного закону.

Нині Ньюлендса пам’ятають як одного з найважливіших попередників періодичної таблиці. Його ідея дати кожному елементові пронумероване місце в послідовності набула нового змісту 1913 року, коли Генрі Мозлі показав, що кожен елемент має власний атомний номер.