Група 9: група кобальту

Дев’ять електронів поза остовом

Кобальт має конфігурацію [Ar] 3d⁷ 4s², іридій — [Xe] 4f¹⁴ 5d⁷ 6s², а родій переносить один електрон на d-підрівень і має [Kr] 4d⁸ 5s¹. Хоча дев’ять електронів розташовано поза остовом, ці метали у повсякденній хімії використовують лише кілька з них. Кобальт утворює Co²⁺ і Co³⁺, родій здебільшого +3, а іридій +3 або +4.

Сполуки кобальту демонструють кольори, типові для перехідних металів: безводний кобальт(II) хлорид синій і стає рожевим, поглинаючи воду, тому його використовують в індикаторному папері вологості.

Тенденції вниз по групі

Температура плавлення зростає від 1768 K для кобальту до 2237 K для родію та 2719 K для іридію. Густина зростає більш ніж удвічі: від 8,9 g/cm³ до 12,41 g/cm³, а потім до 22,56 g/cm³, що робить іридій другим найщільнішим елементом, трохи поступаючись осмію з 22,59 g/cm³. Електронегативність становить 1,88 для кобальту, 2,28 для родію та 2,2 для іридію.

Важчі члени належать до найменш реакційноздатних відомих металів. Іридій часто називають найстійкішим до корозії металом: він не піддається навіть царській горілці — суміші кислот, що розчиняє золото.

Де ви зустрічаєте групу 9

Кобальт розташований у центрі вітаміну B12, входить до багатьох катодів літій-йонних батарей і потужних магнітів, а ще століттями фарбував скло та кераміку в насичений синій колір. Його назва походить від кобольда — гнома з німецького фольклору, якого шахтарі звинувачували в клопітних рудах. Родій допомагає каталітичним нейтралізаторам розкладати оксиди азоту й надає прикрасам із білого золота яскравого блиску. Іридій оснащує свічки запалювання тривалого терміну служби.

Підказка про динозаврів

Іридій рідкісний у земній корі, але частіший у багатьох астероїдах. 1980 року вчені повідомили про тонкий шар глини, багатий на іридій, віком близько 66 мільйонів років, і припустили, що падіння гігантського астероїда поклало край добі динозаврів; відтоді цей шар знайшли по всьому світу. Мейтнерій (109), названий на честь фізикині Лізи Мейтнер, був отриманий лише по кілька атомів за раз, тому його властивості передбачені, а не виміряні.