Енергія іонізації: визначення в хімії
Енергія іонізації: Мінімальна енергія, потрібна для відриву найслабше утримуваного електрона від нейтрального атома в газовій фазі: X(g) → X⁺(g) + e⁻.
Енергію іонізації зазвичай подають у кілоджоулях на моль, і вона показує, наскільки міцно атом утримує зовнішні електрони. Відрив другого чи третього електрона завжди потребує більше енергії, а після того, як зовнішня оболонка спорожніла, настає дуже великий стрибок, що виявляє, скільки валентних електронів має атом. Елементи з низькою енергією іонізації, як-от лужні метали, легко утворюють додатні йони й є дуже реакційноздатними металами.
Приклади
- Гелій — 2372 kJ/mol, найвища серед усіх елементів
- Цезій — близько 376 kJ/mol, серед найнижчих
- Натрій — 496 kJ/mol для першого електрона, 4562 kJ/mol для другого
- Енергія іонізації магнію різко стрибає на третьому електроні, що виявляє два валентні електрони
У періодичній таблиці
Перша енергія іонізації загалом зростає вздовж періоду й спадає вниз по групі, тому вона найвища для гелію у верхньому правому куті й найнижча поблизу цезію внизу ліворуч.